Cocaine Columbia COCAIN VHQ Назарово

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Эй, братва! Сегодня я расскажу вам о бешеной поездке, которую мне удалось устроить. Садитесь поудобнее и готовьтесь к невероятной истории! Вот, значит, как-то раз я решила закладить взять кое-что на душу. Давно не было улетных ощущений, и решила я исправить эту ситуацию. Собралась, натянула свой фирменный худи, нацепила кепку задом наперед и поехала в базу, где мой друг, обладатель того самого трэша, обитает. Туда я и прибыла в полную готовность. Заехав на вечеринку встречу канала, меня обступили сосиски люди тех же увлечений. Мы обменялись парой фраз, я положила на стол наши с ним предметы интереса, а парень сразу понял, что я серьезно настроена. "Держи, - говорит, - закладка номер один!" - и передал мне небольшой, но довольно ошеломляющей силы пакетик. Я предвкушая отходняк, кивнула в ответ и сказала: "Cпасибо, братишка, сегодня я сделаю свою лучшую фотоэкспедицию!" Взяв свою надежную камеру, я окунулась в серое безмолвие заброшенных зданий. Все эти разрушенные стены, призраки прошлого, вызывали у меня невероятное удовлетворение. Я пряталась от реального мира, погружаясь в свою маленькую вселенную трешевых фотографий. Подгепенная, но очарованная, я сделала тысячи снимков, пускаясь во все подряд поискухи. Но время летело, а пакетик кокаина, он, видать, превратился в настоящий магнит для меня. Вспомнив, что чувствуют парни из фильмов, я решила попробовать еще одну закладку. Ведь от них всегда веселее становится, правда? И вот, когда я уткнулась лицом в свою вторую порцию, я поняла, что это был гребаный передозняк! Вместо ожидаемого вдохновения, я начала чувствовать, как мой мозг перегорает от этой дряни. Идиотизм, который парализовал каждую клетку моего существа. Ох, как я пожалела о том, что не сделала как следует домашнюю работу. Я так хотела убью день, забыть все свои проблемы, а получилось вот такое говно. Передозировка - это, конечно, не то, что я ожидала. Но самое страшное было то, что мне пришлось впарить продать этот говнорамский товар, чтобы отбить затраты на весь этот беспредел. Чувствуешь себя дерьмом в кепке, когда пытаешься выглядеть круто и продавать некачественный треш. На следующий день, когда меня уже сдуло от отходняка, я перебирала свои снимки. Все эти руины, развалины, заброшенные здания... они казались еще грустнее, потому что я чувствовала в них свою собственную слабость. Они напоминали мне о передозняке, о том, что я теряю себя в этом удовлетворении, в этом ложном богатстве на время. Так что, братва, если кому-то приходит в голову идея устроить фотоэкспедицию по заброшенным зданиям, я бы посоветовала вам оставить в стороне закладки и базы. Не надо пытаться улететь выше облаков на передозе, это точно не та поискуха, о которой я мечтала. Вот такая история, ребята. Всегда помните, что настоящие эмоции и настоящее удовлетворение можно найти без этих говнорамских приколов.